На сайті Мінстерства енергетики та природних ресурсів України розміщена електронна версія чудового видання «Енциклопедія мігруючих видів диких тварин України». Енциклопедія містить узагальнені дані стосовно видів тварин фауни України, які здійснюють сезонні міграції та інвазії, а саме про 12 видів риб, 289 видів птахів та 14 видів ссавців. Охарактеризовано їхню таксономічну належність і охоронний статус у рамках Бернської та Боннської конвенцій, Європейського червоного списку IUCN, Директиви Ради Європи щодо охорони птахів та інших договорів і угод, спрямованих на охорону мігруючих тварин. Наведено відомості про чисельність цих видів та її зміни, а також вказано чинники, які зумовлюють зменшення популяцій тварин. Стисло описано особливості міграції кожного виду. Для деталізації сезонних переміщень птахів використано дані Українського центру кільцювання птахів, накопичені протягом більш ніж 100 років. Зазначено заходи, які необхідно вжити для поліпшення стану кожного виду-мігранта. Повидові нариси супроводжено картами, на яких унаочнено напрямки міграційних переміщень тварин, а також фотографіями певних видів.
Видання може зацікавити викладачів зоології, студентів природничих факультетів, науковців в галузі дослідження сезонних міграцій тварин, екологів, натуралістів-аматорів.
Завантажити видання можна за посиланням: Енциклопедія мігруючих видів диких тварин України / під загальною редакцією к.б.н., с.н.с. Полуди А.М. – Київ, 2018. – 694 с.

Вийшла з друку збірка наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції «Моніторинг та охорона біорізноманіття в Україні». Електронну версію збірки можна завантажити на сторінці Української природоохоронної групи за посиланям.


У літературній спадщині Олеся Гончара знайшлося місце і для Чорноморського заповідника. З перших рядків його новели "На косі" безпомилково вгадується острів Тендра. Можна безпомилково впізнати і те, що образ орнітолога Ольги був змальований саме із Тетяни Борисівни Ардамацької.
Далі вже нічого нема — самий простір, саме безмежжя. Смужка суші — вузька необжита коса, відділившись від степу, простяглась у відкрите море. Крізь обрій, крізь небо пронизалася й далі пішла — не видно їй кінця. Загубилася в імлах.
Місцями коса зовсім вузенька, взимку під час штормів її й хвиля перехлюпне, а зараз вона суха, в сухих палаючих пісках, у буркунах, у лементі птаства.
Безліч пташиних гнізд, яких ніхто не руйнує; океан повітря, не отруєного нічим; гармонія буття, де почуваєш себе тільки часткою чогось великого — часткою цього безмежжя, цієї синьої вічності.
Найкрайніший край землі, заповідність, чистота.
Стоїть людина на самім краю, на межі реального — кільцює птахів. Маленька дівоча рука один по одному бере з кошика легкі алюмінієві персні, надіває на пташину ніжку, ловкенько пристібує на ній — як амулет, як знак спілки людини і птаха… Лети!
Колектив Луганського природного заповідника НАН України підтримує звернення колег з Чорноморського біосферного заповідника НАН України щодо неприпустимості порушення заповідного режиму під час військових навчань в регіоні надзвичайно важливої природоохоронної території загальнодержавного і міжнародного значення.
Ми, на жаль, надто добре знаємо, яку величезну шкоду завдають природі бойові дії; природні комплекси трьох із чотирьох філіалів Луганського заповідника значно постраждали від військового конфлікту.
Порушення законів своєї країни неприпустимо для всіх її громадян, але насамперед — для військових, які повинні цю країну зберігати.
Ми підтримуємо висновок співробітників ЧБЗ, що незаконні випробувальні обстріли територій і акваторій ЧБЗ є руйнівними для природних екосистем заповідника, загрожують збереженню унікальних природних комплексів Північного Причорномор’я і є неприпустимими.{jcomments off}
27 березня науковці і працівники відділу еколого-просвітньої роботи Чорноморського біосферного заповідника НАН України оприлюднили відкритий лист щодо незаконних обстрілів Чорноморського біосферного заповідника. Цей лист отримав підтримку від Екологічної групи „Печеніги“, Біосферного заповідника „Асканія-Нова“ імені Ф.Е. Фальц-Фейна, Дунайського біосферного заповідника НАН України, Національного природного парку Гуцульщина, ГО „Еко-Черемош“ тощо. Багато громадян підтримали нас численими репостами та коментарями у соцмережах.
Втім, така реакція все ж не була одностайною. Зокрема висловлювалися думки, що країні, яка знаходиться у жорсткому протистоянні з агресором, вкрай необхідно нарощувати свій військовий потенціал і у питаннях випробування новітніх зразків зброї можна поступитися дотриманням законності, оскільки в Україні буцімто відсутні інші території, де можна здійснювати подібні випробування. Однак, перспективи демократичних прагнень є вкрай кепськими для суспільства, у якому нормальним вважається, що мета може виправдовувати засоби. Якщо законом можна визначити чітку межу між законним і незаконним, то межа у припустимості незаконного відсутня. Тоді, у цьому сенсі, немає принципової різниці між незаконними обстрілами ділянок заповідника і, скажімо, „дахуванням“ правоохоронними органами рибного та креветкового браконьєрства, рейдерським „віджимом“ урожаю у сільгоспвиробника, чи, нарешті, побиттям поліціянтом громадянина гумовим кийком по голові.
Важливим фактором забезпечення підвищення обороноздатності країни є зовнішньополітичний вектор України на інтеграцію в НАТО. Цей шлях буде успішним тільки у випадку виконання країною реформування сектору безпеки і оборони України відповідно до стандартів і рекомендацій Альянсу. 28 березня 2018 р. був підписаний Указ Президента України № 89/2018 „Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік“, в якому серед іншого Україна декларує, що екологічна безпека є важливою складовою системи національної безпеки України, яка забезпечує захищеність життєво важливих інтересів суспільства, довкілля від реальних або потенційних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками. Цією програмою Україна зобов’язується впроваджувати передовий досвід держав – членів НАТО у сфері екологічної безпеки з метою відновлення деградованих земель, що перебувають у користуванні Міністерства оборони України, та щодо створення природоохоронних об'єктів на земельних ділянках, що перебували у користуванні Міністерства оборони України, а також здійснювати заходи з охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки під час повсякденної діяльності військ.