Пару раз ще аспірантом довелося побувати у Чорноморському заповіднику. Обидва рази отримав велике задоволення. Заповідник великий, що дає йому змогу охороняти більшість типів екосистем пониззя Дніпра. Тут тобі і водно-болотні угіддя, і піщаний степ, і колкові гаї. Територія цінна тим, що потужної господарчої діяльності тут не велося. Усе це свідчить на користь того, що в заповіднику повинен бути заповідний режим.

Україна має дуже малий відсоток заповідних земель - десь в районі 5 %. Виникає закономірне питання: Невже військові, потреби яких ми розуміємо, не можуть знайти ділянки в межах інших 95 % території країни для стрільбищ? Як на мене, то спроба влаштувати стрільби в заповіднику - дикунство у стилі радянських генералів, яким і життя солдат було не жаль. В даному випадку тезу про життя солдата: „Бабы еще нарожают...“ можна перефразувати на „Природа еще восстановится“. Але з таким підходом ми втратили силу силенну нормальних людей, які загинули, не встигнув створити для своєї країни нічого корисного, і також втратили неймовірні площі диких нетрансформованих екосистем, які підтримували неймовірне біологічне різноманіття.

Так що, баби може, ще і народять, а от природа до первісного стану вже не відновиться. Усіх генералів треба відправити на курс лекцій із загальної екології та охорони природи. Бо ці неуки погано вчилися в школі і є продуктом радянської системи виховання.

Олександр Пономаренко, Дніпровський національний університет ім. О. Гончара

{jcomments off}